Зима-таки по-справжньому завернула в Україну і за справу взялася: температури денні впали до -10 градусів, а нічні подекуди перевалили за -20 градусів. Люті морози вже накоїли немало лиха, залишаючи без тепла та світла не тільки будинки, а й цілі квартали та населені пункти. Комунальники із тепломережами, що давно потребують капітального ремонту, мають гарячу пору, незважаючи на неодноразові запевнення чиновників про готовність до зими. Постраждають і озимі на півдні, що майже залишились без снігового покриву.
Справжнім холодом повіяло із Європи на нашу державу після прийняття Парламентською Асамблеєю Ради Європи (ПАРЄ) резолюції щодо України, де вперше постало питання про можливі санкції. Політика подвійних стандартів від Януковича викликала несприйняття у європейських державах. Неодноразові обіцянки Президента змінити ситуацію в країні, проголошені на зустрічах найвищого рівня, так ними і залишилися. Невпинний рух України до диктатури, недотримання обіцянок дуже негативно було сприйнято в ПАРЄ і жорсткий текст резолюції тому підтвердження. Сподіватись, що влада всерйоз сприйме зауваження резолюції ПАРЄ не доводиться, бо чого варта заява Януковича про її корисність.
Це взагалі якийсь мазохізм з боку Президента - довести країну до рівня, коли її, як школяра, вичитують за невиконані обіцянки, погрожують санкціями і ставлять в один ряд з Білоруссю з її політичними в'язнями. Будучи на порозі європейського дому, що має немало власних проблем, за дій команди Януковича, яка, скоріш за все, не захоче дослухатися до рекомендацій ПАРЄ, ми можемо втратити на невизначений термін європерспективи. І нічого буде дивуватися, коли делегацію країни не тільки позбавлять голосу, а, не доведи Боже, взагалі позбавлять членства в ПАРЄ. І тоді постане питання: чи потрібно було 17 років тяжкої праці дипломатів, законодавців, суспільства, лаштувань під європейські стандарти, щоб за неповні 2 роки каденції Президента Януковича все це спустити в унітаз. Мимоволі згадаєш популярний вислів "Спасібо жителям Донбаса" за владу, що такими темпами знищує будь-які сподівання на демократичні перспективи країни, руйнуючи хоч слабкі, але досягнення попередніх президентів та країни.
Українська влада втрачає все більше повагу лідерів світової спільноти. Підтвердженням цього стала поїздка Януковича в Давос. З більш як із 400 лідерів держав, присутніх на форумі, та багатотисячної когорти тих, хто нині заправляє світом, поспілкуватися з Президентом Януковичем зголосився лише колишній президент Польщі Олександр Квасневський, і то лише тому, що не зміг відмовити зятю Кучми Леоніду Пінчуку, який організовує такі дискусії в Давосі уже не один рік. Не дивно, що Янукович навіть не залишився на другу частину ланчу, бо не очікував нічого доброго з дискусії з міністром закордонних справ Швеції Карлом Більдтом, який дуже критично ставиться до нинішніх господарів на Банковій. Давос підтвердив: влада Януковича потрапила у повну ізоляцію і все більше втрачає довіру європейців. Сам Президент перетворюється в усе більш одіозну фігуру для Заходу, бо дві зустрічі на неофіційному зібранні сильних світу із президентами Польщі та Азербайджану - це не що інше, як голосний ляпас європейців, яким набридло бавитися з власником Межигір'я.
Негативні наслідки розвитку країни за Януковича бачимо і в діях Конституційного Суду, що все більше перетворюється в орган "чего ізволітє". З цього приводу голова ЦВК Володимир Шаповал зазначив: "У деяких суддів КС, якщо вони не отримують інструкцій, в очах з'являється собача туга за палкою." Його, м'яко кажучи, суперечливі рішення підтверджують, що в країні не залишилось органу, якому могло б довіряти суспільство. Тому, коли по одних і тих же справах отримуємо в Конституційному Суді два різні рішення, годі й сподіватись на розвиток правової системи на теренах нашої держави.
І коли бачимо, як у країнах розвиненої демократії одні і тіж норми Конституції діють десятки, а то і сотні років, то у нас ситуація з точністю до навпаки: ще не зайшов у владний кабінет, а руки уже чешуться поекспериментувати над Основним Законом. Кожний президент вважає своїм обов'язком правити Конституцію і рихтувати її під себе, замість того, щоб добиватися її неухильного дотримання. Особливих успіхів тут досяг Віктор Янукович, який за допомогою Конституційного Суду повернув собі повноваження Леоніда Кучми із доважком, нині, правда, використовує підвищений статус більше для розбудови Межигір'я, покупки гелікоптерів та репресій проти своїх політичних опонентів. Щось доброго, зробленого для суспільства, важко згадати. Його натхненник Леонід Кучма лише наприкінці своєї каденції став небажаним гостем у більшості демократичних країн. Віктор Янукович зумів досягнути цього значно швидше.
Намагання Януковича переписати в чергове Конституцію може привести нас у нечисленну сім'ю авторитарних країн та допомогти йому продовжити свої повноваження. Маючи необмежену владу, сконцентровану в одних руках, можно б було добиватися виконання чинної Конституції з безкоштовною медициною, освітою та іншими соціальними благами, але для цього ж необхідно “прижучити” своїх спонсорів, друзів-олігархів. То краще переписати під себе вчергове Конституцію. А тому українцям сьогодні треба не очікувати чуда від конституційних реформ чи від діючої влади, а починати активно відстоювати свої права не тільки в куплених та реформованих під владу судах, а організовуватись і активно підтримувати тих, хто гарантує зміну правил гри в країні не на словах, а на ділі.
