Народився: 1 січня 1949 р. в м.Дзержинськ(нині Романів), Житомирська обл.
З травня 2003 р. голова НРУ
1998-2000, 2005-2007 рр.: міністр закордонних справ України

Сьогодні у фокусі «Новин і сенсацій» тема, яка вже давно хвилює Україну. Її нинішнє політичне становище ставить під запитання перспективи держави. Про те, де ми нині та чого чекати в близькому майбутньому, в інтерв’ю кореспонденту розповів народний депутат України Борис Іванович Тарасюк.

– Борисе Івановичу, останнім часом у ЗМІ активно обговорюється питання інтеграції України. Дехто стверджує, що нам краще б жилося із ЄС, дехто – із Росією. На вашу думку, куди Україні вигідніше рухатися?

– На мою думку, українці – мудрі люди, які прагнуть кращого життя. Можна багато розмірковувати на цю тему – куди краще рухатися, куди гірше, але я почну з цифр. Один з найважливіших показників розвитку економіки – валовий внутрішній продукт (ВВП) на душу населення. Він дає уявлення про те, як працює народ і яким є рівень життя нації. Так от, ви запитуєте - Європейський Союз (ЄС) чи Росія? В Україні ВВП на одного жителя– близько $7 тис. А в середньому по ЄС ВВП на душу населення становить $30,5 тис. Найбільший Показник у світі також у країні ЄС - в Люксембурзі, і він становить близько $82 тис. на душу населення. В Росії ВВП становить $16 тис. на душу населення. Отже, де краще? Очевидно - в країнах ЄС. Якщо ми хочемо кращого життя для себе, то для нас орієнтиром має бути інтеграція в ЄС. Але це не означає, що ми маємо ставити питання так: або Росія, або ЄС. Ми маємо працювати і над інтеграцією та майбутнім членством у ЄС, і над дружніми та конструктивними взаєминами з Росією. Лише нерозумна людина може псувати взаємини з сусідами. Із сусідами потрібно жити дружньо. Отже, й ми маємо жити з Росією дружньо, та продовжувати нашу співпрацю. До речі, якщо взяти показники торгівлі, третина нашої зовнішньої торгівлі припадає на Росію, а третина – на ЄС. В жодному разі ми не повинні протиставляти Росію та ЄС. А якщо ж говорити про майбутні перспективи, то, звичайно, членство в ЄС – це наш пріоритет.

– Якщо Україна все ж таки увійде до складу ЄС, чи не зашкодить це нашим економічним інтересам, як, наприклад, у випадку з Грецією?

– Абсолютно ні. Ситуація з Грецією – це один з прикладів неналежного виконання одним з членів ЄС своїх бюджетних зобов’язань, та надання недостовірної інформації щодо бюджету. Сталося те, що грецький Уряд вводив в оману своїх партнерів, даючи неіснуючі показники, покращуючи їх порівняно із дійсним станом справ. У досить складній ситуації перебувають нині не тільки Греція, але й Італія, Іспанія, Португалія. Це не означає, що у цьому вина ЄС. Зовсім ні. За свою 60-літню історію ЄС довів свою ефективність як співдружність держав. Це стосується питань економічного розвитку, демократії, прав людини, верховенства права та стандартів, серед іншого й екологічних стандартів. Всі вони є найвищими в ЄС.
В ЄС, як і в цілому в світі, відбуваються дуже серйозні фінансово-економічні процеси, які пов’язані з глобальною кризою фінансово-економічної системи. В ЄС вирішуються питання з цією кризою подекуди краще, подекуди гірше. Якщо ж країна вводить в оману своїх партнерів, криза звичайно ж стає глибшою. Тому я не бачу зв’язку між економічною кризою у Грецією та її членством у ЄС.

– Протягом року у ЗМІ фігурувала думка, що Ангела Меркель і німецький уряд негативно ставляться до підписання Угоди про асоціацію з ЄС до кінця поточного року. З якими основними подіями в Україні це пов’язано, адже в попередні роки Німеччина такої думки не дотримувалася?

– Німеччина не належала і не належить до тих країн, які підтримували прагнення України стати членом ЄС. Позиція Німеччини якою була, такою і залишається. В той же час, якщо говорити про Угоду про асоціацію з ЄС, то в принципі в ЄС присутнє бажання оголосити про завершення переговорів під час Саміту Україна-ЄС, який має відбутися у Києві 19 грудня. Втім, на даний момент серед членів ЄС обговорюється питання відносно того, чи слід парафувати Угоду про асоціацію під час Саміту в Києві. На мою думку, швидше за усе цього не станеться, бо те, що відбувається сьогодні в Україні, викликає негативну оцінку з боку інституцій Європейського Союзу та окремих столиць країн-членів. Тому швидше за все парафування Угоди буде розірвано у часі з Самітом. Парафування може відбутися на технічному рівні десь у січні наступного року. Наступний етап - підписання Угоди. Процес підготовки до підписання триває в ЄС до півроку. Якщо подальші дії будуть розвиватися між Україною і ЄС по оптимістичному сценарію (а зараз це не є так!), ми можемо очікувати підписання Угоди уже наступного року. Якщо ж українська влада не змінить своєї поведінки і ті зауваження, які існують з боку ЄС, не буде усунуто, то я не виключаю, що наступні етапи- підписання і ратифікація , можуть і не відбутися наступного року. І це залежить не тільки від Німеччини - така позиція присутня у ЄС у цілому. Зауваження ЄС до України сформульовані в декількох резолюціях Європарламенту. Остання з цих резолюцій була ухвалена 27 жовтня. В цій резолюції присутні 4 пункти, де згадується прізвище Юлії Тимошенко. Але, не треба все зводити до спрощеної оцінки позиції ЄС, мовляв, що через Юлію Тимошенко не буде парафована Угода про асоціацію. ЄС стривожений станом демократії в Україні. А ситуація з Тимошенко є персоніфікованим виявом стану демократії і прав людини, який нині існує в Україні. До української влади є чимало претензій щодо стану демократії в цілому – це втручання в діяльність ЗМІ, повернення цензури, конфлікту інтересів керівників правоохоронних органів. І все це, звичайно, викликає серйозну критику з боку ЄС. До Києва з візитом завітав комісар ЄС Штефан Фюле. Від його доповіді керівним органам ЄС буде залежати формат і зміст Саміту Украіна -ЄС.

– На вашу думку, у сьогоднішнього уряду є шанси досягти такого економічного розвитку, аби для заробітчан з України було вигідніше повернутися додому з Греції чи Італії, які переживають не кращі економічні часи, і працювати в Україні?


Так, нині дуже багато українських заробітчан, що працюють за кордоном, але ніхто не скаже, скільки. Я не вірю в цифри, які сьогодні називають. На мою думку, адекватна цифра – це від сотен тисяч до двох мільйонів. Якщо говорити про те, чи вдасться досягти того рівня, коли в людей не буде необхідності шукати роботу за кордоном, то це обов’язок не лише нинішнього Уряду – це обов’язок української влади в цілому і в усі часи! Жоден Уряд не привів ситуацію з економікою до ладу настільки, щоб зникла потреба у наших людей їхати за кордон в пошуках роботи. Отже, цим можна дорікати українській владі при всіх президентах і при всіх прем’єр-міністрах.
Чи зможе нинішній Уряд це зробити? Маю сумнів. Чому? Тому, що соціальна і економічна політика нинішнього Уряду не вселяє жодного оптимізму. Візьмемо будь-яку соціальну програму – і ми бачимо, що ситуація не покращується, а погіршується. Підвищується ціна на газ для населення, підвищуються ціни на електроенергію, на комунальні послуги, на основні продукти харчування. Жодного підвищення соціально-економічного рівня громадян не відбувається, жодна обіцянка Президента не виконана щодо соціального та економічного стану громадян. Провладні політики і нинішній Уряд довели, що вони не дбають про інтереси громадян та суспільства, а відтак – не зникне й потреба у значної кількості громадян шукати роботу за кордоном. Тим паче, що йде наступ на права людей. І я думаю, що люди шукатимуть кращої долі за кордоном, а це, я прогнозую, призведе до збільшення кількості заробітчан. За нинішньої влади ніякого покращання не буде.

– У Росії пройшли парламентські вибори, на яких перемогу отримала «Єдина Росія», але народ не погоджується. Як Ви гадаєте, чи є шанс у росіян змінити політичну ситуацію на президентських виборах, які відбудуться у березні 2012 року?

– Я б не казав про перемогу «Єдиної Росії», адже «Єдина Росія» погіршила свої показники порівняно з минулими виборами. Якщо раніше вона мала майже дві третини голосів, то зараз не дотягує і до 50% голосів, тобто це значно гірший результат, ніж очікувала російська влада. Плюс до того протести, які відбуваються цими днями в Росії, звинувачують владу у фальсифікаціях. За інформацією, яку я маю від одного з керівників опозиції в Росії, влада вкинула під час цих парламентських виборів близько 13 мільйонів бюлетенів. Це 20% голосів від 65 мільйонів. Отже – це свідчить про дуже високий рівень фальсифікації виборів. І навіть при таких значних фальсифікаціях влада погіршила свій результат. Це свідчить про те, що в російському суспільстві наростає протестний потенціал і ще невідомо, яким чином він виллється назовні. Тобто ситуація в Росії, на мою думку, не залежатиме від результату президентських виборів, які і виборами не можна назвати. Прогнозовані, так звані вибори, коли Путін знову стане Президентом, нічого країні не дадуть, ніяких змін не буде, бо відсутня демократія. Демократія йде разом із процвітанням і без демократії не буде процвітання – це однозначно.

– Борисе Івановичу, за даних політичних умов опозиція переможе на наступних парламентських виборах?

– Переможе чи ні – покажуть вибори. Аби не бути багатослівним, посилатимуся на результати попередніх виборів. В українському суспільстві демократичні сили користуються більшою підтримкою, ніж опоненти демократії. Прикладом цьому є президентські вибори 2004 року, які показали, що більшість суспільства віддає перевагу демократичному кандидату. Наступні вибори до парламенту довели, що більшою підтримкою користуються представники демократичних сил. І навіть вибори 2010 року показали, що разом представники демократичних сил набрали значно більшу кількість голосів, ніж нинішній Президент Янукович. Про що це свідчить? Це свідчить про сталу тенденцію тяжіння більшої частини українського суспільства до демократії. Питання лише в тому, чи спроможуться демократичні сили об’єднатися для досягнення максимального результату. Я вважаю, що це теоретично можливо. А це означає, що ми можемо мати в майбутньому парламенті після виборів 28 жовтня 2012 року більшість саме демократичних сил. Як буде тоді співіснувати демократична більшість в парламенті з нинішнім Президентом – можу лише сказати, що йому в такому разі не позаздриш.

– Ви як голова Народного Руху України бачите перспективи участі у парламентських виборах у зв’язку з прийняттям нового закону про вибори?

– НРУ постійно брав, бере і братиме участь у виборах. Питання лише в якому форматі ми будемо брати участь у виборах. Згідно з Статутом НРУ, лише з’їзд партії вирішує, яким чином йти на вибори. Доки з’їзду не було, я не можу вам сказати, яким буде його рішення. З’їзд, швидше за все, відбудеться влітку, і тоді ми знатимемо відповідь. Я бачу декілька варіантів: перший – це НРУ бере участь у виборах у складі політичного блоку, який на даний момент вже намітився у вигляді Комітету Опору Диктатурі. Оскільки нинішній закон про вибори, змінений згідно з потребами влади та виключає можливість участі у виборах блоків, то швидше за все ми реалізуємо своє право на участь у виборах через підтримку і висування наших кандидатів на мажоритарних округах. Другий варіант – шляхом складання єдиного списку демократичної опозиції. Третій варіант- поєднання першого і другого варіантів. Але, повторюю, вирішальне слово за з’їздом Партії.

– Як Ви вважаєте, в перспективі Віктор Янукович при таких малих рейтингах матиме шанси перемогти на президентських виборах?

– Якщо збережеться тенденція минулого і нинішнього року, Віктор Янукович не має жодних шансів бути переобраним Президентом України. Але до президентських виборів ще багато часу. Вони відбудуться 2015 року, якщо не станеться якихось подій раніше, що можуть «змести» нинішнього Президента.

– Ви маєте на увазі винесення недовіри Президенту?

Таке в наших законодавчих умовах майже неможливо, але згадайте, як 1994 року Леонід Кравчук погодився на дострокові вибори і програв їх Леоніду Кучмі. Він погодився через тиск, який було вчинено на нього. Нині невідомо, яку форму набуде протест у нашому суспільстві, але те, що він буде, це факт. І наслідки цього протесту наразі невідомі. Можливо все, навіть вимога про відставку Президента. Цього ніхто не може сказати однозначно, але з огляду на нашу практику, на наші реалії, це вже було в історії сучасної України.

Спілкувалася Віталіна ОНОПРІЄНКО