Борис Тарасюк про зближення з ЄС, позицію щодо неї української влади та те, чим є справа Юлії Тимошенко, говорить в інтерв’ю «Нашому слову».
Як Ви підсумуєте стан інтеґрації України з Європейським Союзом?
- Після перемоги демократії в Україні нова влада зробила багато речей, які спонукали інтенсифікувати відносини з ЄС. Нагадаю, що влітку 2005 р. Україна в односторонньому порядку скасувала візи для громадян країн-членів ЄС. На жаль, тут не було зустрічного кроку з боку ЄС.
Крім цього, 2007 р. розпочалися переговори щодо майбутньої угоди про асоціацію. Україна 2008 р. вступила до Світової організації торгівлі, і розпочалися переговори щодо зони вільної торгівлі. Того ж року відкрито діалог щодо безвізового режиму для громадян України. Отже, зроблено все для того, щоб інтенсифікувати взаємини між Україною і ЄС, при чому мало це вигляд системних кроків. Нині ми дійшли фактично до цієї стадії, коли можуть бути завершені переговори щодо угоди про асоціацію і коли Україна працює над виконанням плану дій з лібералізації візового режиму. Угода про асоціацію надає широкі можливості для українського бізнесу, економіки та громадян, тому з нею пов’язаний цивілізаційний вибір України. Однак нинішня українська влада зробила все для того, щоб обурити, викликати неґативні емоції з боку ЄС. Це насамперед стосується дій, які здійснюються всередині країни, – наступу на демократію, згортання демократичних надбань, наступу на опозицію, ув’язнення її лідерів тощо.
Якщо зближення з ЄС – це позитивний цивілізаційний вибір, то така поведінка, м’яко кажучи, нелогічна.
- З точки зору нормальної європейської політики і нормальних європейських політиків це нелогічно, але з точки зору теперішньої влади – абсолютно логічно. Ця влада не має ні цінностей, ні моральних принципів, які існують в ЄС. Тому інколи політикові з Європи важко зрозуміти її дії.
Але дітей українські лідери посилають на навчання у Європу. І самі її відвідують. Західний світ і цінності все-таки приваблюють.
- Треба зрозуміти, що багато представників нинішньої влади здобувало свої перші мільйони шляхом тіньової економіки, користуючись державним бюджетом. Їх це влаштовувало і влаштовує надалі. У той же час, вони розуміють, що для їхніх дітей навчання в ЄС краще, ніж, скажімо, у Росії – і тому їх cпрямовують сюди. Але це не означає, що вони почали жити за принципами і стандартами ЄС: зовсім ні. Вони продовжують користуватися методами тіньової економіки, які існували 5–10 років тому, коли незаслужено набували свої капітали.
На чому спирається Ваша думка, цитована в українських мас-медіа, про те, що запланований на 19 грудня саміт Україна–ЄС у Києві та парафування в його рамках угоди про асоціацію можуть не відбутися?
- Якщо нині керівництво українського Міністерства закордонних справ говорить, що відомство і не мало планів висувати на парафування угоду про асоціацію під час саміту, то це свідчить про те, що влада тепер шукає приводів для того, щоб пояснити, чому ж цього парафування немає. Від моїх знайомих і з того, що читаю і чую від політиків у ЄС, можу зробити висновок: якщо влада на чолі з Віктором Януковичем не буде здійснювати кроків з нормалізації ставлення ЄС до України, то може врешті-решт так статися, що саміту дійсно не буде.
Основний крок – це значить з’ясування справи Ю. Тимошенко?
- Річ у тому, що остання резолюція Європарламенту 27 жовтня була дуже критичною щодо України та української влади. У ній у чотирьох пунктах згадується прізвище Тимошенко. Це свідчить про рівень цієї справи. Але чи мова йде про одну Ю. Тимошенко? Мова йде радше про уособлення ставлення нинішньої влади до демократії, що виявляється як через справу Тимошенко, так і через справу проти Юрія Луценка. Не можна звужувати до однієї чи двох персон незадовільний стан з демократії, який існує в Україні. Це лише персоніфікація загальних процесів наступу на народовладдя.
Деякі польські експерти задумуються, чи Україна – подібно як і Білорусь – остаточно не вибере партнерства з Росією: адже там є конкретні речі, якот газ чи ринок для товарів, яких продати в Європі радше не вдасться. З другого боку, здається, що Європа зі своїми проблемами (зокрема, фінансовими) дещо втомилася від процесу «втягування» до себе Києва.
- ЄС не втомився від України, про що свідчить успішне завершення переговорів – як щодо зони вільної торгівлі, так і самої угоди про асоціацію. ЄС і, зокрема, Польща об’єктивно зацікавлені в тому, щоб Україна була процвітаючою країною. Свого часу Єжи Ґедройць заявив, що не може бути незалежної Польщі без незалежної України і навпаки. Підтримка України надалі відповідає стратегічним інтересам і світоглядові поляків. У той же час українська влада завжди проявляє непослідовність і нерозуміння цих реалій. Угода про асоціацію, як і її частина про зону вільної торгівлі, були предметом переговорів усього три роки. Вистачить це порівняти з 1994 р., від якого ведуться переговори щодо зони вільної торгівлі в рамках СНД – об’єднання більшості пострадянських країн.
